Село Гусний

Село Гусний (засновано у 1599 році; 722 метрів над рівнем моря), Великоберезнянського району розташоване біля підніжжя вододільного хребта (Бескидський) по якому проходить кордон Закарпатської та Львівської областей в 6 кілометрах від села Ужок.
Сам хребет починається в районі села безіменною вершиною і вже за кілька кілометрів відзначений горою Дрогобицький камінь (1186 м.н.р.м.). За «каменем» гора Старостіна (1226 м.н.р.м.), потім Журівка (альт: Жулявка, 1226 м.н.р.м.), перевал Русский путь (1185 м.н.р.м. ), гора Великий Верх (1309 м.н.р.м.) – друга за висотою і значущістю точка хребта, м Кандаг (1303 м.н.р.м.) з якої починається хребет «Букюска Полонина», і завершує гірську гряду гора Пікуй (1408 м.н.р.м.) з якої починається плавний спад висот хребта і формування відрогів. Колись по хребту проходив чесько-польський кордон, про що свідчать старі прикордонні стовпчики, а зараз це Мекка для туристів, що обожнюють багатоденні походи по красивих місцях Закарпаття.

Деякі точки хребта мають історичну цінність. Наприклад, перевал «Русский путь» в роки Першої Світової був використаний для обходу російською армією укріплень супротивника, в результаті чого на напрямку була здобута впевнена перемога. Особливо завзяті знавці історії стверджують, що все почалося набагато раніше і перевал був названий на честь Суворова і його армії.

Існує ще версія.

З археологічних та історичних джерел відомо, що «Руський Шлях» (Руська Путь) – це торговий шлях доби неоліту. Це означає, що цей шлях існував іще за дві тисячі років до народження Христа. Починався «Руський Шлях» на Балканах через річку Дунай, а далі вздовж річки Тиса піднімався в гори. На цьому перевалі стоїть хрест із написом “Руська путь”.

А сама назва «Руський Шлях» походить від слова «русь», яке означало «низ». Саме так називали цей шлях колишні пращури сучасних бойків, що населяли цю місцевість. Словосполучення «йти на русь» тоді означав «йти вниз, у долину». Місцеві мешканці завжди колись говорити «На русь», тобто вниз, коли їх подорожні питались дороги в ту або іншу місцевість. Звідси і походить назва «Закарпатська Русь» (сучасна Закарпатська область), так яка колись тамтешні люди завжди себе називали русинами (тобто ті, що жили внизу). А назва «Підкарпатська Русь» походить від того, що люди, які мешкали в сучасній Львівській області, називали себе підгорянами, або русинами.»

Саме село не представляє особливого інтересу. Проте, його потрібно відвідати з кількох причин. По перше – це його специфічне розташування в виярку між великим хребтом і сусідньою гіркою. Хати і городи туляться по схилах. Незвичайний ландшафт і на нього обов’язково треба глянути. Друга причина більше порадує велосипедистів. За часів «пізнього Союзу» була добудована «нормальна» дорога, що з’єднала села Ужок Великоберезнянського району та Жденієво, Воловецького району. Дорога з ямами, грунтова, але їхати можна навіть на машині. А ось для велосипедистів – це просто роздолля. Дорога абсолютно не складна і постійно петляє уздовж гірських вершин, розпадків і потоків. Правда, з’їздити з Ужка в Жденієво і повернутися – це близько 50-55 км, проте, це того варто. Ну, і найголовніша пам’ятка села, це дерев’яна церква святого Миколая Чудотворця.

Побудована вона була в 1655 році. Класичний «бойківський стиль» і дерев’яна дзвіниця поруч. Судячи з фотографій з книги М.Сірохмана, церква була в 1982 році ще «цільнодерев’яною» і тільки в наступні роки її «закрили» в дахове залізо.

використано матеріали

Александр Богданов
TOUR.UZHGOROD.UA
П У Т Е В Ы Е З А М Е Т К И К Р А Е В Е Д А – Д И Л Е Т А Н Т А

Call Now Button